Сінна лихоманка: симптоми та лікування

Сінна лихоманка являє собою поширене хронічне захворювання, що характеризується запаленням слизових носа. Цією недугою, що є наслідком алергічної реакції, страждає близько 30% населення. Чому виникає сінна лихоманка, які характерні її прояви, і в якому лікуванні потребують хворі з таким діагнозом? Про те, яким чином відбувається зараження сінну лихоманку і про методи лікування і піде мова в нашому огляді. Причини сінної лихоманки У переважній більшості випадків сінну лихоманку викликають алергічні реакції на присутню в повітрі пилок самих різних рослин. Прийнято виділяти 3 сезону сінної лихоманки: літній, коли в повітрі панує пилок трав; весняний, коли спостерігається пилок квітучих дерев; осінній, коли захворювання викликає пилок бур'янів, і насамперед амброзії. Вітряна суха погода збільшує концентрацію в повітрі пилку, тим самим сприяючи наростанню симптомів сінної лихоманки. І навпаки прибивають пилок до землі дощ, значно знижує її концентрацію в атмосфері, приносячи полегшення страждають алергією людям. Крім пилку сінну лихоманку здатні викликати і інші алергени, найбільш поширеними з яких є епітелій тварин, цвіль і кліщі. Симптоми сінної лихоманки Симптоми сінної лихоманки такі, що у пацієнтів відзначаються чхання, свербіж слизових ротової порожнини, носа і очей, закладеність носа і ринорея. Обструкція придаткових пазух здатна викликати сильні головні болі, що локалізуються в області чола. Крім того, можуть спостерігатися задишка і кашель, особливо якщо у пацієнта діагностована астма. Основний симптом цілорічної сінної лихоманки - хронічна закладеність носа. У маленьких дітей дана недуга може викликати хронічний середній отит. З об'єктивних ознак варто відзначити багряно-синюшні, набряклі носові раковини, і в окремих випадках почервоніння та свербіж в очах, темні кола під ним, набряк повік. Варто відзначити, що не всі хворі відчувають на собі весь комплекс симптомів сінної лихоманки, часто одна ознака є переважаючим. До цього необхідно підходити з усією уважністю, так як це виступає своєрідним ключем, що допомагає зрозуміти викликали дана недуга причини. Особливості лікування Для лікування сінної лихоманки практично завжди необхідно приймати всередину антигістамінні засоби. Рекомендується вживати медикаменти другого (цетрин, кларитин, зодак) і третього (еріус, телфаст, зиртек) поколінь. Тривалість терапії повинна бути визначена фахівцем, але, як правило, вона складає не менше 2-х тижнів. При нежиті часто використовують кошти місцевого застосування, такі як, наприклад, КРОМОСОЛ, кромогексал, кромоглін. Проте дані спреї ефективні тільки при лікуванні сінної лихоманки легкої стпені або ж при використанні їх у дітей. Ці лікарські засоби в профілактичних цілях можна застосовувати цілий рік. Добре зарекомендував себе в боротьбі з цією недугою спрей Назаваль, який на слизовій носа утворює плівку, що захищає від контакту з потенційним алергеном. При важкого ступеня захворювання використовують назальні кортикостероїди (назонекс, беконазе, насобек фліксоназе, назарел, альдецін бенорін). Судинозвужувальних крапель, такими як нафтизин, зловживати не варто. У разі неефективності медикаментозного лікування або при наявності протипоказань до нього, хворому може бути запропонована алерген-специфічна імунотерапія. Цей базисний метод лікування сінної лихоманки дозволяє збільшити тривалість ремісії до декількох років, значно знизити або звести нанівець потребу у прийомі лікарських препаратів в сезон впливу алергенів, а також перешкоджає переходу сінної лихоманки в бронхіальну астму. Така терапія показана виключно пацієнтам, чиї алергени є точно встановленими. Операція при діагнозі сінна лихоманка проводиться у виняткових випадках і за наявної паралельно з цією недугою лор-патології. У народній медицині, на жаль, відсутні дієві рецепти боротьби з цією недугою. Можливо, тільки промивання носа, здійснюване на основі розчину солі. Крім того, при проведенні лікування необхідно створити в приміщенні комфортний повітря, виключити їх меню продукти, що викликають перехресну алергію, а також повністю відгородити себе від потенційних алергенів. Дотримання всіх рекомендацій допоможе розпізнати недугу і своєчасно вжити дієвих заходів, спрямованих на його лікування. Проте, щоб уникнути ускладнень, все ж необхідно звернутися до лікаря.