Принципи лікування гіпертонічної хвороби

Досягнення оптимального рівня артеріального тиску - далеко не єдина мета, яку переслідує лікар, підбираючи ту чи іншу терапію хворому на гіпертонічну хворобу. Основною метою лікування є максимальне зниження ризику розвитку ускладнень, особливо ускладнень, що загрожують життю. Це досягається шляхом тривалої довічної терапії, спрямованої на: • зниження підвищеного рівня АТ до оптимальних значень; • запобігання незворотних змін в артеріях м'язового типу; • захист органів-мішеней, що попереджає їх подальше пошкодження; • активний вплив на несприятливі фактори ризику, що сприяють прогресуванню гіпертензії і розвитку її ускладнень (ожиріння, гіперліпідемія, порушення вуглеводного обміну, надмірне споживання солі, гіподинамія ит. П.). За сучасними уявленнями тактика ведення хворих розробляється з урахуванням ступеня індивідуального ризику, розрахованого на підставі оцінки 4-х основних параметрів: • вихідного рівня АТ; • наявності ознак ураження органів-мішеней; • наявності несприятливих факторів; наявності супутніх захворювань. Відповідно до рекомендацій ВООЗ та Міжнародного товариства гіпертонії для пацієнтів кожної групи ризику визначено загальні принципи лікування. 1.Группа низького ризику (систолічний АТ 140-159 і / або діастолічний АТ 90-99 мм рт. Ст .; немає факторів ризику, немає поразок органів-мішеней; немає супутніх захворювань): показано немедикаментозне лікування та спостереження за хворим протягом 6 -12 міс. 2.Группа середнього ризику (при систолічному АТ 140-159 і / або діастолічного АТ 90-99 мм рт. Ст .; є 1-2 фактора ризику, крім цукрового діабету; немає поразок органів-мішеней, немає супутніх захворювань): показано немедикаментозне лікування та спостереження за хворим протягом З-б міс. 3.Группа середнього ризику (при систолічному АТ 160-179 і / або діастолічного АТ 100-109 мм рт. Ст .; є 1-2 фактора ризику або вони відсутні; немає поразок органів-мішеней, немає супутніх захворювань): показано медикаментозне лікування . 4.Группи високого і дуже високого ризику (за наявності уражень органів-мішеней, супутніх захворювань, цукрового діабету або більше 3-х факторів ризику, незалежно від рівня АТ): показано медикаментозне лікування. 5. При ізольованою систолічною артеріальної гіпертензії та систолічному АТ <160 мм рт. ст. медикаментозне лікування показано при наявності факторів ризику (в тому числі - вік більше 65 років), або ураженні органів-мішеней, або при наявності супутніх захворювань, цукрового діабету. див. також табліцу2. таким чином, чим вище вихідний рівень тиску крові, зареєстрований до початку лікування, більше число наявних у хворого несприятливих факторів ризику та супутніх захворювань, органних порушень, тим активніше повинно проводитися лікування гіпертонічної хвороби. згідно з рекомендаціями вооз та міжнародного товариства гіпертонії, лікування первинної артеріальної гіпертонії слід проводити у всіх хворих. підхід до лікування гіпертонічної хвороби повинен бути комплексним і включати як медикаментозне лікування (за показаннями), так і немедикаментозне вплив. можна виділити два однаково важливих напрямки для корекції гіпертонічної хвороби: 1.немедікаментозная корекція: включає в себе зміну способу життя та прийом біологічно активних добавок; 2.медікаментозная лікування: прийом ліків, що знижують рівень тиску крові. медикаментозне лікування в обов'язковому порядку має бути призначено лікарем і індивідуально підібране. підбір ліків, що знижують тиск, повинен проводитися на основі результатів обстеження пацієнта з урахуванням індивідуальної фізіології та особливостями перебігу хвороби. оптимальним рівнем, на якому слід підтримувати ат у хворих на гіпертонічну хворобу, є: -ад <130/85 мм рт. ст. в осіб молодого і середнього віку, а такжеу осіб, які страждають на цукровий діабет. -ад <140/90 -110/60 мм рт. ст. в осіб похилого віку. досягнення більш низького рівня кров'яного тиску не доцільно, оскільки воно може сприяти зниженню кровообігу життєво важливих органів, особливо головного мозку. -при ізольованою систолічною аг систолічний ат не повинно перевищувати 140 мм рт. ст. головне правило медикаментозного лікування - безперервність. ніколи не можна різко припиняти прийом препарату, т. к. у деяких хворих навіть тимчасові перерви в терапії загрожують такими грізними ускладненнями, як інфаркт міокарда та мозковий інсульт. приблизно половина хворих помірною гіпертонією може підтримувати нормальний тиск, не вдаючись до ліків. для цього необхідно всього лише відмовитися від деяких шкідливих звичок. досвід показує, що перехід до здорового способу життя дає більше зниження смертності від гіпертонії, ніж будь-які фармацевтичні новинки разом узяті. на жаль, в нашій країні більшість дорослих людей скептично ставиться до подібних рекомендацій медиків або не докладає достатньо вольових зусиль, щоб їм слідувати. немедикаментозна корекція буде оптимальною при поєднанні зміни способу життя і прийом біологічно активних добавок. зміна способу життя включає в себе: • зниження надмірної маси тіла; • зміна харчових звичок, дієта з обмеженням насичених жирів і легкозасвоюваних вуглеводів; • обмеження споживання кухонної солі; • обмеження споживання алкоголю; • відмова від куріння; • підвищення фізичної активності; • відсутність негативних емоцій, перевтоми, адекватна реакція на стресові ситуації. таким чином, зміна способу життя спрямоване на усунення або зменшення факторів ризику, що сприяють прогресуванню захворювання та розвитку ускладнень. необхідно підкреслити, що ці заходи є обов'язковими для кожного хворого з гіпертонічною хворобою. часто пацієнти сподіваються тільки на прийом медикаментів і не надають значення рекомендаціям з немедикаментозної корекції захворювання. однак в останні роки переконливо доведено, що ігнорування заходів щодо зміни способу життя часто призводить до несприйнятливості хворих до терапії антігіпертензів-ними лікарськими засобами. тільки поєднання грамотної терапії зі зміною способу життя дозволяє довго підтримувати оптимальний артеріальний тиск.